Хіп-хоп як музичний жанр виник у Бронксі 11 серпня 1973 року на вечірці за адресою 1520 Седжвік-авеню. Диджей Клайв Кемпбелл, відомий як Kool Herc, помітив одну річ. Танцювальний натовп найсильніше реагує не на пісню цілком, а на короткий барабанний уривок усередині неї, той момент, коли вокал і мелодія на мить зникають і лишається чистий ритм. Він узяв дві копії однієї платівки і почав перемикатися між програвачами так, щоб цей уривок звучав безперервно. Прийом отримав назву merry-go-round, пізніше break beat. Саме він став музичною технікою, з якої почався жанр.
Плутанина навколо слова зʼявляється тому, що хіп-хопом називають одразу декілька речей. Це музичний жанр, ширша культура з чотирма елементами і танцювальний стиль, який в українських школах танцю часто йде під тією самою назвою. Це не помилка мовлення, а різні значення одного терміна, які варто розводити. Танець hip-hop у розкладі студії й хіп-хоп як музичний жанр перетинаються історично, але сьогодні це окремі речі зі своєю технікою й термінологією. Далі йдеться саме про музику: звук, прийоми запису і етапи розвитку.
Термін, який плутають: жанр, танець і субкультура
У широкому значенні хіп-хоп це культурний рух, що склався в афроамериканських і латиноамериканських кварталах Нью-Йорка на початку 1970-х. У вузькому значенні хіп-хоп це музичний жанр, основою якого є реп під ритмізований біт. Коли танцювальна студія пропонує заняття «хіп-хоп», ідеться про напрямок стріт-дансу. Він історично повʼязаний з тією ж культурою. Тотожним музичному жанру він не є. Під музику хіп-хопу танцюють брейкданс, локінг і популярні сьогодні комерційні хореографії, які самі музикою не є. Змішування цих значень і формує плутанину у видачі: одна стаття описує ритм-машину і семплер, інша, під тим самим заголовком, розповідає про розклад групи в танцювальній студії.
Вечірка на Седжвік-авеню: як виник break beat
Технічний прийом Kool Herc вимагав двох програвачів, мікшера і двох копій однієї платівки. Поки на одному програвачі звучав барабанний уривок, диджей заздалегідь ставив голку на початок того самого уривка на другій платівці. Тоді він перемикав канал мікшера в момент, коли перший уривок добігав кінця. Слухач чув не окрему пісню, а безперервний ритмічний цикл, розтягнутий настільки, наскільки диджей встигав перемикатися вручну. Саме на цьому ритмі, а не під час звучання пісні цілком, танцюристи почали виконувати перші акробатичні рухи, які пізніше назвуть брейкдансом. За рік до вечірки 1973 року Kool Herc уже відпрацьовував прийом на менших районних заходах. Тож серпнева вечірка стала не першою спробою, а моментом, коли техніку побачила найбільша аудиторія.
Чотири елементи культури і пʼятий, знання
Систематизацію хіп-хопу як культури приписують Afrika Bambaataa. Він заснував обʼєднання Zulu Nation у Бронксі, щоб перенаправити енергію вуличних угруповань у творчі практики. У межах цієї системи виокремлено чотири елементи. Диджеїнг це робота з платівками і ритмом, репінг або МСінг це голосове читання під бит, брейкданс це танцювальна практика, графіті це візуальне мистецтво. Пізніше до переліку іноді додають пʼятий елемент, знання, під яким мають на увазі свідомість і культурну обізнаність, що відрізняє хіп-хоп від суто розважальної музики. Музичним жанром із цих чотирьох елементів є лише перші два, диджеїнг і репінг. Брейкданс і графіті належать до тієї самої культури, але жанру як звукового явища не утворюють. Саме тут проходить межа, яку варто памʼятати, читаючи про хіп-хоп у будь-якому контексті.
Від диджеїнгу до семплера: музичний механізм жанру
Після Kool Herc техніку роботи з break beat розвинули Grandmaster Flash і Grand Wizzard Theodore. Вони додали скретчинг, тобто ручне прокручування платівки під голкою для отримання характерного звуку. У 1980 році компанія Roland випустила драм-машину TR-808. Спершу вона не мала комерційного успіху через штучне звучання, але саме ця штучність зробила її популярною серед хіп-хоп продюсерів. Доступна на вторинному ринку машина давала важкий бас-бочку звук, якого не було в живих ударних. Паралельно розвинулося семплування. Продюсери на кшталт Marley Marl почали брати короткі фрагменти чужих записів і поєднувати їх із ритм-машиною, отримуючи щільніший і різноманітніший звук, ніж давав один лише break beat. Break beat, скретчинг і семплування з драм-машиною і становлять технічний фундамент жанру. Поверх цього фундаменту вже працює репер із текстом і ритмом мовлення.
Етапи за роками: олдскул, золота ера, гангста-реп, треп
Розвиток жанру прийнято ділити на періоди. Кожен з них позначений не лише роками, а й зміною звукової техніки.
| Період | Роки | Що змінилося у звучанні |
|---|---|---|
| Олдскул | 1973 до 1983 | break beat вручну, перші реп-записи на платівках |
| Золота ера | середина 1980-х до середини 1990-х | масове семплування, ускладнення тексту й ритму |
| Гангста-реп | кінець 1980-х до 1990-х | оповідь про вулицю, альбоми Straight Outta Compton 1989 і The Chronic 1992 |
| Блінг-ера | кінець 1990-х до 2000-х | комерційне продюсування на основі впізнаваних семплів |
| Треп | з 2010-х | драм-машина замість семплу як основа ритму, швидкий хай-хет |
Проміжки між етапами показують, що жанр змінювався нерівномірно. Від виникнення в 1973 році до початку золотої ери близько 1986 року минуло приблизно тринадцять років. Від завершення золотої ери приблизно в середині 1990-х до утвердження трепу близько 2010 року минуло ще близько шістнадцяти років. Друга пауза довша за першу майже на чверть. Це узгоджується з тим, що перехід від ручної техніки диджея до цифрового виробництва бита в 2000-х відбувався повільніше, ніж перше десятиліття експериментів на двох програвачах.
Темп у цифрах: чому треп звучить повільно і швидко водночас
Класичний хіп-хоп золотої ери, який ще називають boom bap, тримається в діапазоні приблизно 85 до 95 ударів на хвилину. Олдскульні break beat записи йшли трохи швидше, орієнтовно 110 до 120. Треп формально пишеться в діапазоні 130 до 145 ударів на хвилину, і за цим числом він мав би звучати швидше за золоту еру. На практиці слухач сприймає треп-трек як повільніший і важчий за boom bap. Причина в тому, що продюсери трепу програмують швидкий хай-хет на повному темпі. Основний ритм барабана й баса вони вибудовують у half-time, тобто на подвоєному циклі. При такому прийомі 130 ударів на хвилину звучать як приблизно 65, а 140 дають відчутну швидкість близько 70 ударів на хвилину. Саме ця розбіжність між заявленим і сприйнятим темпом і пояснює, чому треп на слух важчий за формально повільніший олдскул, хоча цифра в описі треку вища.
Хіп-хоп в Україні: перші виконавці
В Україні реп зʼявився в другій половині 1980-х, ще за часів УРСР. Гурт Bad Balance з Донецька і колектив ВУЗВ заявили про себе в 1989 році. ВУЗВ розшифровується як «Вхід у змінному взутті». Гурт сформував постійний склад до середини 1990-х під керівництвом Олександра Стьоганова. Після виступу на фестивалі «Червона рута» 1995 року він вийшов на всеукраїнський рівень, а дебютний альбом 1997 року розійшовся тиражем близько ста тисяч копій. У 1998 році до складу приєдналися виконавці, які пізніше стали відомі під сценічними іменами UGO та Потап. Паралельно у Києві заявили про себе Танок на Майдані Конго. На початку 2000-х зʼявилися регіональні школи в Харкові й Донецьку. Ця частина історії стоїть окремо від бронкської, адже українська сцена формувалася на основі вже готового жанру, запозиченого і переосмисленого мовою й реаліями пострадянського міста.
Чого хіп-хоп не є
Заняття в танцювальній студії під вивіскою «хіп-хоп» не роблять людину частиною музичного жанру. Так само прослуховування репу не перетворює слухача на носія вуличної культури в тому вигляді, в якому її формулював Zulu Nation. Наведені у статті межі BPM для boom bap, олдскулу і трепу є орієнтовними діапазонами. Їх використовують продюсери і навчальні матеріали зі звукорежисури, а не якийсь орган стандартизації. Конкретний трек цілком може вийти за межі діапазону і лишитися впізнаваним представником стилю. Розрахунок різниці в роках між етапами також є орієнтовним. Межі періодів у джерелах наводяться як «середина десятиліття» чи «кінець 1980-х», а це орієнтир, не точна дата.
